Життя Після Підриву Каховської ГЕС: Новий Початок
Руйнування Каховської ГЕС у червні 2023 року стало однією з найсерйозніших екологічних катастроф, яка змінила хід історії України. Зникнення водосховища не лише вплинуло на ландшафт регіону, але й поставило під загрозу екосистеми, водопостачання та життя місцевих громад. Проте за рік на місці катастрофи стали помічати дивовижні зміни: третина колишнього водосховища вкрилася вербовим лісом, а зі степу в регіон стали приходити дикі звірі. Ми маємо нагоду спостерігати унікальну для світу ситуацію утворення нової екосистеми на місці, що має історичну назву Великий Луг.
Ми в EOS Data Analytics переконані, що супутникові технології також можуть стати в пригоді під час дослідження цих процесів. Тому в рамках цього соціального проєкту ми уважно вивчили супутникові зображення наслідків катастрофи й поговорили з провідними екологами про майбутні перспективи регіону. Виявилось, що ключову роль на даному етапі маємо зіграти усі ми – якщо обʼєднаємось і не будемо байдужими.
Великий Луг – Затоплена Перлина Природи
Колись давно на берегах Дніпра існувало одне з найбільших багатств України – Великий Луг. Там землю переплітали численні річки, а також їхні притоки й плавні, що заростали листяним лісом, очеретом та рогозом. До моменту затоплення водами Каховського водосховища ця місцевість займала площу в 100 тисяч гектарів і була домівкою для сотень ендемічних рослин і тварин .
Крім того, Великий Луг мав велике значення для громад, адже був притулком для запорозьких козаків, а також саме тут знаходилась така памʼятка історії, як столиця хана Мамая місто Замик . Прекрасний репортаж про історію Великого Лугу випустила на початку 2024 року команда Texty.org.ua .
Хоча через утворення Каховського водосховища 37 тисяч осіб втратили свої домівки й врешті мусили були переселитися на інші території, пам’ять про Великий Луг не зникла . Чимало сучасних дослідників допомагають зберігати й відновлювати історію Великого Лугу, а катастрофа на Каховській ГЕС лише збільшила увагу до неї.
Коротка Історія Утворення Каховського Водосховища
У середині 20 століття радянська влада розробила масштабний план забезпечення економічного розвитку півдня України. Згідно з ним, Каховське водосховище мало стати ключовим елементом Дніпровського гідрокаскаду, який мав на меті покращити умови судноплавства, забезпечити зрошення сільськогосподарських полів, а також виробляти електроенергію для промислових потреб регіону.
20 вересня 1950 року Рада міністрів СРСР та ЦК ВКП(б) ухвалила рішення побудувати Каховську гідроелектростанцію, для якої й необхідно було створити найбільше в Україні водосховище . Врешті утворений резервуар охопив площу у 2155 квадратних кілометрів і містив 18,2 кубічних кілометрів води.
Реалізація ідеї забезпечила стабільне водопостачання для південної України та Криму, що було вкрай важливо для сільського господарства в посушливих умовах. Каховське водосховище дозволило побудувати зрошувальні системи, які підвищили врожайність та розширили площі оброблюваних земель. А гідроелектростанція задовольнила промислові потреби південних областей України.
Однак в Україні є вислів «Від великої води надійся шкоди». І справді, утворення Каховського водосховища призвело до знищення біорізноманіття регіону. Також девʼяносто населених пунктів, що включали як сільські, так і міські поселення, опинилися під водою .
Крім того, радянський проєкт не враховував можливі зміни клімату та екологічні ризики, тому вже за кілька років після появи водосховища почалися процеси заболочення, ерозії берегів та замулення дна, що знижувало ефективність водосховища .
Однак ішли роки, Україна здобувала й усвідомлювала свою незалежність, і для нових поколінь українців Каховське водосховище ставало дедалі більш невіддільною частиною образу сучасної України.
Підрив Каховської ГЕС
Уранці 6 червня 2023 року російські війська підірвали Каховську гідроелектростанцію. Розпочався відтік води з водосховища та прилеглих територій. На площі понад 1000 квадратних кілометрів було оголене дно й знизились ґрунтові води, які забезпечували зрошення сільськогосподарських земель регіону.
Через руйнування дамби постраждали національні природні парки «Камʼянська Січ» та «Великий Луг»; у саму воду з водосховища потрапили різноманітні токсичні речовини. В той самий час, на півдні України та в Криму утворився дефіцит водних ресурсів .
Знищення дамби стало однією з наймасштабніших екологічних катастроф в історії України, яка тепер вивчається й досліджується українськими та міжнародними організаціями та вченими.
Так, за даними дослідження, опублікованого в Water International, у водах Дніпровсько-Бузького лиману та північно-західної частини Чорного моря були зафіксовані критичні рівні забруднювальних речовин. Зокрема, концентрації міді (17,9 мкг/л) та цинку (44,8 мкг/л) у морських водах біля Одеси значно перевищили допустимі рівні. Крім того, було зафіксовано високий рівень нафтопродуктів (0,10 мкг/л). Таке забруднення матиме довгостроковий негативний вплив на здоровʼя морських організмів, зокрема на їхню репродуктивну здатність та біологічні процеси .
Вивчення наслідків підриву Каховської ГЕС здійснила й команда науковців EOS Data Analytics.
Погляд На Великий Луг Із Космосу
Космічні супутники роблять фото Землі кожен день не зважаючи на адміністративні кордони та заборони. Тому космічна аналітика допомагає оцінити будь-яку екологічну ситуацію більш комплексно.
Влітку 2024 року науковці EOS Data Analytics провели детальне дослідження масштабів екологічної катастрофи та її впливу на навколишнє середовище.
Найперше, що дозволяють оцінити супутникові знімки регіону колишнього водосховища – це площа відкритої водної поверхні. Відомо, що вона скоротилася на понад 1000 км, що призвело до деградації прибережних систем і зміни гідрологічного режиму регіону, проте погляд із космосу дозволяє зрозуміти, як саме це виглядало на землі.
Таке висихання водосховища також призвело до значного зниження вологості ґрунтів у прилеглих районах та їх засолення. Аналіз змін індексів здоровʼя рослин NDVI та їхньої зволоженості NDMI показав суттєве погіршення стану рослинного покриву, особливо в степових регіонах Криму та південних областей України. Це свідчить про зниження продуктивності сільськогосподарських угідь, які своєю чергою призводитимуть до значних економічних втрат.
Однак попри руйнування водосховища, аналіз показав цікаві процеси природного відновлення — на супутникових зображеннях раніше затоплених територій видно появу нових рослинних покривів. З новин нам відомо, що колишнє водосховище активно заростає вербами та іншими видами дерев, характерних для таких вологих умов. Такі інтенсивні процеси свідчать про те, що природні екосистеми мають значний потенціал до подальшої й тривалої регенерації.
Особливу увагу науковці EOSDA звернули на охолоджувальний ставок Запорізької атомної електростанції, яка живилась водами Каховського водосховища. На супутникових зображеннях видно, що рівень води в ставку різно знизився після руйнування дамби, що створило загрозу для безпечної роботи АЕС. І хоча станція на цей час використовує альтернативні джерела водопостачання, ситуація залишається критичною та потребує постійного моніторингу.
Останньою частиною дослідження стало вивчення рівня води в північнокримському каналі, який забезпечував водою південні регіони України та Крим.
Після руйнування дамби рівень води в каналі суттєво знизився, що спричинило порушення водопостачання у сільськогосподарських районах, де іригаційні системи забезпечували врожайність на тисячах гектарів землі. Пройшов уже рік, і ефект на сільське господарство вже видимий на супутникових знімках Кримського півострова.
Як видно з супутникових знімків Криму вище, таке обміління уже призводить до посухи, яка матиме довгострокові наслідки для продовольчої безпеки регіону.
Що Далі: Чи Потрібна Нова Дамба?
Щоб отримати ширше розуміння ситуації та зрозуміти можливі перспективи й шляхи розв’язання проблем, що постали перед регіоном після руйнування Каховської ГЕС, ми звернулися до двох відомих експертів, кожен з яких має своє унікальне бачення того, що слід робити далі.
Вадим Манюк, кандидат наук і відомий еколог, не лише стежить за наслідками катастрофи, але й уже кілька разів відвідував колишнє водосховище. Він висловлює сподівання, що за 30 років тут буде повноцінний ліс із плавневими озерами та протоками, а остаточно екосистема стабілізується за 80 років.
У розмові з нами пан Манюк захоплено розповідає, що руйнація Каховської ГЕС призвела до того, що замість Каховського моря, яке само по собі було дуже бідним з точки зору біорізноманіття, стрімко утворюються нові екосистеми, яких світ іще не бачив.
Уже зараз окрім інтенсивного зростання вербового лісу на третині території колишнього водосховища зі степу в регіон приходять дикі свині, косулі, зайці, які поступово будуть розмножуватись і збільшувати біорізноманіття регіону.
Лише уявіть масштаб екосистемних послуг, які зможе надати Великий Луг – від масштабного поглинання вуглецю й виробництва кисню лісами до забезпечення регіону рибними запасами й деревиною
За його словами, українці мають не лише унікальну можливість дослідити вищезгадані процеси природної регенерації, але й відповідальність їх підтримувати й захищати.
Важливо не поспішати з інфраструктурними проєктами на місці колишнього водосховища, а натомість запровадити програми моніторингу, які б дозволили відстежувати зміни в біорізноманітті та оцінювати довгострокові перспективи збереження нових екосистем
Олексій Ангурець, експерт з екології та сталого розвитку, більше зосереджується на питанні забруднення територій після руйнування Каховської ГЕС.
Так, він був у складі групи дослідників, які першими вивчали донні відкладення після руйнування Каховської ГЕС . Проміжні результати тих досліджень свідчать про те, що в Херсоні та районах нижче за течією від водосховища рівень забруднення був несуттєвим, натомість на міських пляжах Запоріжжя були знайдені високі концентрації важких металів та органічних забруднювачів. Очевидно, що необхідно продовжувати вивчати забруднення в інших локаціях в регіоні, аби отримати повніше розуміння наслідків катастрофи, адже розпочинати їхнє усунення необхідно саме з деконтамінації.
Щодо відбудови водосховища пан Ангурець займає більш помірковану позицію. Він вважає, що розв’язання проблеми Каховської ГЕС може бути комплексним й враховувати екологічний, соціальний та економічний складники.
Наприклад, замість відновлення старих меліоративних систем можна застосувати новітні агротехнології, такі як крапельне зрошення, аби більш ефективно використовувати наявну воду
Він додає, що це можуть бути й інженерні рішення, але вони мають бути розроблені в такий спосіб, щоб мінімізувати вплив на нові екосистеми, що формуються.
Хоча бачення Вадима Манюка та Олексія Ангурця дещо відрізняються, обидва експерти погоджуються, що замість поспішних заяв про нову Каховську ГЕС за мільярд євро потрібен прозорий діалог між науковцями, урядом і громадськістю для забезпечення сталого розвитку регіону .
Ми не можемо просто повернути все назад. Треба враховувати потреби як природи, так і людей, що залежать від її ресурсів.
Доля Великого Лугу В Наших Руках
Руйнування Каховської ГЕС стало однією з найжахливіших екологічних катастроф світу в цьому столітті. Хоч вона не отримала належної реакції світових політиків, її наслідки є вкрай серйозними й болючими для регіону та всієї України.
Однак попри це ми бачимо, як природа демонструє свою неймовірну здатність до відродження. На місці колишнього водосховища формуються унікальні екосистеми, і це диво, яке відбувається прямо на наших очах. Його не можна ігнорувати. Ми повинні цінувати ці процеси, стежити за ними й захищати їх.
У наших «соціальних проєктах» ми часто наголошуємо на важливості впровадження сталих методів збереження природи. Героями наших матеріалів переважно стають люди, які вивчають й змінюють ситуацію на місцях.
Однак героєм цієї – іще недописаної – історії може стати кожен читач, який буде небайдужим до подальшої долі колишнього водосховища й своєю підтримкою буде стимулювати безпечне відновлення регіону та збереження біорізноманіття.
Великий Луг заслуговує на те, щоб стати символом відродження не лише природи, але й нашої здатності навчатися на власних помилках і робити все можливе для збереження нашого довкілля.
Цей соціальний проєкт було створено відповідно до бачення EOSDA зробити космічні технології глобальним рушієм сталого розвитку на Землі. Якщо ви хочете поділитися історією, яка пов’язана з цією ідеєю, і вважаєте, що наші рішення можуть допомогти в її реалізації, будь ласка, зв’яжіться з нами за адресою pr@eosda.com.
Про автора:
Максим Сущук є провідником бачення EOSDA щодо перетворення космічних технологій на глобальний рушій сталого розвитку на Землі. Він має понад 15 років досвіду в журналістиці та створенні контенту для відомих українських стартапів, благодійних фондів та ESG-бізнесу. Як керівник та співзасновник PR Army Максим привертає увагу до людських та соціальних втрат від агресії проти України.
Oстанні статті
Вирощування Тютюну: Від Посадки До Збирання І Сушіння
Промислове вирощування тютюну непросте, адже культура вибаглива до клімату, ґрунту і поживних речовин. Але сучасні ресурси, практики й інструменти точного землеробства полегшують цей процес.
Антракноз: Як Розпізнати І Лікувати Захворювання
Антракноз швидко поширюється і може пошкодити посіви багатьох товарних культур. Дізнайтеся про способи раннього виявлення і лікування, щоб захистити ваші культури від цієї грибкової загрози.
Сергій Клімов Виміряв Зневоднення Ґрунту На Херсонщині
Сергій Клімов і його колега за допомогою EOSDA Crop Monitoring підрахували, скільки води Каховське водосховище постачало південним Херсонським полям за рік до його руйнування у 2023 році.